Новий Регламент, чого більше – позитиву чи негативу?!

Валерій Марценюк, ut8nv Вінниця

Головний редактор газети „Радіоінформ”

На початку січня 2009 року Український державний центр радіочастот (УДЦР) розіслав по своїх філіалах для керівництва затверджений із своєї сторони “Регламент радіоаматорського зв’язку України”. На жаль цей документ прийнято УДЦР практично з повним ігноруванням пропозицій Ліги радіоаматорів України, як громадської організації, що представляє інтереси радіоаматорства. Незважаючи на наявність ряду позитивних моментів, в новому Регламенті присутній цілий ряд, як негативних моментів, так і явних нелогічностей.

Свій короткий аналіз положень цього проекту Регламенту, а це поки що, слава Богу, тільки проект, тому що він підлягає подальшому затвердженню в Національній комісії радіозв’язку (НКРЗ), я розпочну з позитивних моментів. Так до позитиву нового Регламенту слід віднести виключення з переліку категорій радіостанцій найнижчої – четвертої категорії. Ця категорія, на мій погляд, була одним з основних гальм на шляху навернення, як радіопіратів, так і інших потенціальних радіоаматорів до справи радіоаматорства.

Отримуючи 4-ту категорію відповідно до ще діючого Регламенту, радіоаматор міг розпочати роботу (звичайно при наявності відповідної апаратури) на двох короткохвильових діапазонах 160 і 10 метрів, на яких навіть радіоаматорам із значним досвідом працювати досить важко. Це і потужність 5 ват (а хто на діапазоні 160 метрів працює із 5-ти ватами?) і досить габаритні антени. Була мова – “нехай раніше навчиться працювати, а потім йде на інші діапазони”! Та поки він навчиться, то усіляке бажання стати радіоаматором щезає, що особливо актуально для молоді, де Інтернет, комп’ютерні ігри, телебачення і мобілки повністю відволікають увагу від радіоаматорства. Часи змінились, і у молоді тепер немає того шаленого захоплення радіо, яке відрізняло основну частину радіоаматорської спільноти, що працює сьогодні на діапазонах. Тому явним позитивом є можливість радіоаматорам 4-й категорії автоматично перейти в 3-тю категорію і отримати додаткову можливість роботи на діапазонах 3,5 та 21 мГц CW та SSB, а на діапазоні 7 мГц в режимі CW.

До другого позитиву можна віднести певне розширення радіоаматорських діапазонів 160 та 40 метрів. Так на діапазоні 160 метрів введена можливість працювати від частоти 1715 до частоти 1800 кГц CW та SSB на вторинній основі. На діапазоні 40 метрів у першої категорії з’явилась можливість працювати на первинній основі використовуючи частоти від 7100 до 7200 кГц.

Тепер перейдемо до негативів, до першого з яких можна віднести відсутність в таблиці розподілу частот діапазонів 137 кГц та 50 мГц. Це звичайно не дуже значний недолік для багатьох радіоаматорів, що працюють в ефірі, проте все ж обмежує можливості саме українських радіоаматорів, порівняно нашими зарубіжними колегами.

В подальшому увагу можна звернути на явну нелогічність викладення окремих розділів Регламенту, та майже повну відсутність логічного зв’язку між цими розділами. Так наприклад, в пункті 1.7 йде мова про те, що послуги і роботи пов’язані з оформленням та видачею „Дозволів” виконуються УДЦР на договірних засадах. Не зовсім зрозуміло з ким і як будуть укладатись ці договори, в той же час вже пунктом 6.3 права УДЦР значно розширюються, бо окрім „Дозволів” УДЦР буде видавати ліцензії СЕРТ та гармонізовані екзаменаційні сертифікати (HAREC).

Поняття HAREC вводиться пунктом 2 “Термін, визначення та скорочення” як “HAREC –іменний документ, який надається згідно встановленого порядку та свідчить про те, що радіоаматор має знання, які відповідають екзаменаційним вимогам, що наведені в рекомендації Європейської конвенції адміністрацій пошт і телекомунікацій (далі СЕРТ)”. Чомусь сертифікат HAREC, згідно п.6.15 , видається тільки операторам першої та другої категорії на підставі відповідної заяви. А де тут мова про “екзаменаційні вимоги” і як бути з третьою категорією?! Також не зовсім зрозуміла взаємозалежність і необхідність отримання сертифікатів СЕРТ при наявності отриманого Дозволу. І чому тут одразу було б не перейти до зрозумілого порядку:

а) здача екзаменів з отриманням сертифікату HAREC;

б) видача сертифікату СЕРТ.

Найбільшим, на мій погляд, недоліком нового Регламенту є зникнення з розділу 6 поняття колективних аматорських радіостанцій та юридичних осіб, як суб’єктів отримання дозволу для цих станцій. Так підпункт 6.2 розділу 6 „Порядок отримання дозволу на експлуатацію АРС” має наступне формулювання.

= Дозвіл можуть отримувати:

1. громадяни України не обмежені в громадянських правах;

2. громадяни інших держав, що мають дозвіл на проживання в Україні;

3. громадяни інших держав, що тимчасово перебувають в Україні, мають сертифікат HAREC та радіоаматорську ліцензію СЕПТ, або національний документ на експлуатацію АРС. =

В той же час і юридичні особи і колективні станції спорадично, немов би випадково, таки з’являються в тексті Регламента. Наприклад, пункт 1.3 має таке формулювання:

=Дія положень регламенту є обов’язковою для усіх фізичних та юридичних осіб, які мають дозвіл на експлуатацію АРС та розташовані на території України=.

Додатково не логічним є підпункт 3.3, який викладено таким чином:

=Користування АРС може бути індивідуальним......... та колективним, коли користувачами є колективи радіоаматорів, що об’єднуються при юридичних особах (організації, підприємства, установи, учбові заклади та заклади культури, громадські організації, тощо)=.

В підпункті 6.6 наводиться перелік документів, який повинні подавати заявники для отримання Дозволу. Так от в цей перелік, чомусь, знову ж таки, напевно випадково попав підпункт 4 у якому потрібно надавати копію „свідоцтва про реєстрацію юридичної особи”. Для чого це потрібно, адже юридичних осіб немає в переліку осіб, яким надається дозвіл на експлуатацію АРС. І взагалі складається враження, що новий Регламент створювався співробітником УДЦР, який не мав чіткого уявлення про те, з чим мав справу і тим більше не має практики логічного зв’язування розділів.

Оскільки розділ 6 не передбачає видачу дозволів юридичним особам, то виникає цілком логічне запитання, хто і як буде брати на себе відповідальність за виділення приміщень, апаратури, її збереження, тощо. Чи не опинимось ми знову у „розбитого корита”, як це сталось при утворенні Ліги і її юридично-організаційного розлучення з ДОССАФ (ТСОУ)?! Тепер у колективів (клубів) радіоаматорів є самостійність, однак немає, як мінімум приміщень для своєї діяльності. Ця ситуація може повторитись, коли юридичні особи будуть відділені розділом 6 від юридичного обґрунтування своєї відповідальності за молодіжний радіоаматорський рух.

Цей рух тому ще й існує, що колективні АРС зареєстровані при школах, СЮТ, будинках творчості, тощо. З цього приводу у мене виникає просте запитання, а чому не чути в ефірі юних голосів, що проводять національні змагання німецькою, італійською, французькою мовами? Чи не тому, що в них немає тих коллективок, які іще якось тримаються на теренах СНД зусиллями ентузіастів від радіоаматорства. Та от і нас може очікувати ситуація, коли з ефіру щезнуть спочатку юні голоси, а потім поступово й інші. І кому тоді взагалі буде потрібен Регламент?!!!